І прийде та зима,
Що вкриє землю снігом,
Прозоре чисте небо
Поглине заметіль.
І у душі загинуть
Грайливі чисті мрії.
І серце доторкнеться
До давньої мети.
Прийде зима рясна,
З заметами та снігом,
З чарівним кригодовидом,
З луною навмання.
Нестерпною нудьгою
Обкутає стогидне,
Безмерне та нестерпне,
Безсоромне життя.

© IK 10-11-2019

13 січня за Юліанським календарем(31 грудня за сучасним Григоріанським) - день смерті преподобної Маланії(Маланки) або Маланії-Римлянки, римської святої, яка народилася у Римі та жила в епоху імператора Флавія Гонорія Августа, але практично все своє свідоме життя провела в Африці займаючись благодійністю. У театралізованих постановах роль Маланки обов'язково має виконувати переодягнений юнак, через те, що в житті Маланія була лecбiянкoю. Якимось чином образ Маланії перекочував на територію СРСР і раптово став фольклорним елементом в Україні на пару з її "коханим" Василем, грецьким святим, який помер за Юліанським календарем 14 січня(за Григоріанським - 1 січня). Насправді Маланія із Василем ніколи не могли зустрічатися. Вони не тільки жили на різних територіях, а й у різні часи. Маланія народилася у 383 році, а Василь помер у 379-му. Радянська пропаганда втюрила в українські звичаї дурість, не подбавши про сумісність вигаданих персонажів, вкравши при цьому дохристиянську атрибутику наших предків, яка не тільки жодного відношення до християнства не має, але й нещадно винищувалася за часів хрещення України у 988-му та подальших роках. Але ж святкувати кончину людей і танцювати на їхніх кістках це найголовніше у деяких ідеологіях. 

ЦЕНТР ИНТЕЛЛЕКТУАЛЬНОГО РАЗВИТИЯ АЛЕКСАНДРА РУБИНЧИКА
(ЧИКАГО, США)